В цю суботу українські вболівальники збируть залишки свого оптимізму і, прекрасно усвідомлюючи практичну нездійсненність своїх мрій, будуть тримати кулаки за нашу збірну. Ми реалісти, але нам хочеться вірити в диво і ми будемо в нього вірити доти, доки не згасне останній промінь надії.
Про що я хочу сказати сьогодні, окрім тривіального побажання успіху? Напевно про те, що я вірю в наших хлопців. Мені прекрасно відомо, що наші шанси на данний момент є примарними і, напевно, фаворити пройдуть далі саме так як вони це завжди роблять: переконливо і впевнено. Але мої мрії сьогодні - зовсім не про Євро-2008. Я мрію побачити гру, яку просто приємно дивитися. Нехай навіть наші хлопці програють, але, якщо вони боротимуться з першої до останньої хвилини, я їм аплодуватиму.
Тепер про гру. Не слід бути математичним генієм щоб побачити, що Україна тримає в своїх руках той золотий ключик, котрий може відчинити або, навпаки, зачинити перед збірною Шотландії двері на Євро-2008. Шотландці грають з нами, грузинами і італійцями. Дві перемоги в трьох іграх практично гарантують їм вихід на чемпіонат і вони спробують їх здобути до останньої гри з Італією. Отже, в іграх проти нас і грузинів шотландці гризтимуть землю і битимуться до останнього.
Що це означає? Шанс для нашої команди. Ні, не шанс вийти на Євро, а шанс доказати всім і впершу чергу собі, що ми вміємо грати. Я невипадково помістив в цьому блозі фотографію Андрія Вороніна: сподіваюся, як і три роки тому в Туреччині, він доведе всім, наскільки він потрібний нашій команді. "Новий ліверпулець" вже доводив, що він може повести за собою і виграти гру для команди. Зараз, в період кризи в Шевченка, це ще більш важливо. До того ж, недавній конфлікт з Блохіним може стати тим каталізатором, котрий допоможе Вороніну стати справжнім лідером команди. Повторюю, мене не цікавить результат, мене цікавить гра. Дай то Бог, щоб нам вдалося гучно грюкнути дверима. А там - що Бог дасть.
Вперед, Україно! Хай вам щастить, хлопці!
No comments:
Post a Comment